mm
Громадський активіст, журналіст.

Чому блокада корисна. Альтернативний погляд

75

Кому вигідна «блокадна криза»? Хто це режисує? Який вихід? Зрештою, чи не призведе це до великого кровопролиття? Сто років тому українці подібне вже відчували.

Ми далеко не вперше проживаємо фазу революції і повернення до реставрації старих порядків, не вперше звинувачуємо одне одного в «грі на москву», «зраді» і «розкольництві». Це було весь час – від козацької Руїни, колотнечі 1917-20 років і двадцять літ відновлення Незалежності.

І зазвичай «патріоти» усіх політичних мастей глаголили «єднаймося» інакше біда! Тепер це модно зветься «єдінає страна». Рівно сто літ тому Центральна Рада в умовах війни об‘єднувала геть усі політсили: лівих і правих, хліборобів і пролетарів, тих хто «за мир будь-якою ціною» і тих хто «за війну до перемоги» і тих кому «аби шмат сала». Що з того «єднання» вийшло усім відомо.

То кого і з ким єднати? Чи справді прецедент «блокади» фатальний для міцності держави?

У Донцова знаходимо: «Реальні» політики голосять: «все, що об‘єднує українців – будує Україну, все, що роз‘єднує – руйнує Україну!»  Це явний нонсенс! Що, коли б якась група забажала об‘єднувати усіх українців, без розбору, чесних – з шахраями, ідейних – з провокаторами, чи спричинилась б вона до збудування України? І навпаки, чи не ліпше б збудувала інша група, яка без пардону вимітала  з-поміж себе усе хитке, підле й підозріле?» А ще зусім саркастичне: «…Коли об‘єднають у горщику капусту, бульбу, стару підошву і здохлого кота, – не смакуватиме таке об‘єднання».

Так і у випадку з блокадою головні аргументи супроти давні як світ: «бо розколює країну» та «грає на руку москві». Припускаємо, що головні «обличчя» блокади мають особистий та політичний інтерес, а сама тема ділить суспільство на табори «за» чи «проти».

Але спрощуючи проблему, ми вперто не помічаємо небезпечне явище, що прогресує на очах – імпотенцію політичної еліти.

Уявімо, навіть якщо блокада інспірована москвою, а головні її поборники у Верховні Раді – то п‘ята колона, навіть тоді вона може принести певну користь державі! Звісно, якщо зробити належні висновки.

І ось чому.

Наразі прецедент блокади проявляє назовні хронічну болячку як ніколи досі  – катастрофічний брак політичної волі і відсутність еліти державницького масштабу як класу.

Якщо в ранній «постмайданний» період це сяк-так можна було «перекривати» активністю громадянського суспільства, списувати на брак досвіду і важелів впливу, то тепер така поблажливість до владоможців загрожує існуванню усієї країни.

І духу блокади не було б коли Президент й Уряд вчасно реагували на виклики та тримали провід згідно стратегії, що веде до реальної перемоги. Але для цього вони мусили б вирости зі штанців пересічних політиканів, гендлярів і блазнів до рівня державців на кшталт Міхновського чи Клемансо.

Маємо ж тих кого обрали, кого попри очевидну неспроможність досі толеруємо. Ці стернові впевнено ведуть наш човен у безодню, а ми ще й веслами допомагаємо.

Тому фатальною помилка буде тоді, коли активна меншість українців не зможе використати «блокадну кризу» для торпедування політичних та соціальних змін. Різких, радикальних, системних. 

В тому числі змін персоналій на чолі держави й уряду.

Або врешті поставимо за мету державний інтерес та кінцеву перемогу над усі вигоди – фінансову й особисту –  або програємо і буде як з Карфагеном. Який, до речі, вміло торгував, але не спромігся оборонити свої кордони від римських легіонів Сципіона.

P.S. «Катастрофа все наступає коли у проводі опиняться люди з невідповідною до великого завдання вдачею» (Д.Донцов, «За який провід»).

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ