mm
Кандидат політичних наук, громадський активіст, керівник Західноукраїснького представництва МФ «Відродження».

Соціальний захист: тонучий і бритви вхопиться

120

У департаменті соціального захисту Львівської обласної адміністрації сталася одна зміна – маленька перемога – що може стати незовротною. У цьому департаменті вперше оголосили та провели конкурс для громадських організацій щодо реалізації програми соціального захисту.

Мені випала нагода взяти участь у роботі комісії з відбору проектів. Ось мої враження від цього.

1) Комісія: до комісії входять депутати та громадські діячі, представники департаменту. Однак, з 16 членів комісії на засідання прийшли лише 10. Саме депутати обласної ради не знайшли часу. І все зрозуміло, депутати виконують свою роботу на волонтерських засадах, не можуть мати гнучкий графік. Але може тут й інше: питання соціального захисту поки не є визначальним?

2) Комісія повинна відібрати проекти відповідно до Програми соціального захисту Львівської області. Проекти мусили мати цілком передбачувані витрати, так як державний бюджет передбачає ряд обмежень, наприклад, не можна оплачувати зарплату або капітальні видатки. Саме тому багато проектів містили ці помилки: неякісні бюджети, нечіткі пріоритети. З цього висновок – напередодні конкурсу слід проводити більш інтенсивну комунікацію з громадськими активістами: про пріоритети, очікування, результати, бюджети тощо.

3) Хто потребує соціального захисту? Подавачами проектів були, як правило, організації людей, які спрямовані на захист своїх членів: люди з інвалідністю переважно. Однак, мета проектів  – переважно відпочинок цільових аудиторій. Чи це соціальний захист? Разом з тим відзначу, два проекти, які дуже важливі: це заснування та діяльність підприємств, де працюють люди з розумовою неповносправністю (ГО «Родина Кольпінгів» та ГО «Довіра»).

4) Що пропонували? Від придбання автомобіля до шахових турнірів та видавництва книжок. Безумовно, всі ініціативи цікаві. Однак, громадські активісти самі повинні чітко розуміти, які пропозиції вони подають, яких цілей досягають. Навряд чи видання книжки до 80 – річчя автора може посилити чиюсь соціальну захищеність.

5) Ставлення комісії: дехто з депутатів конкурс сприймав як розподіл коштів: треба дати всім подавачам, аби ніхто не гнівався. Як на мене, це не дуже правильно, і нівелює поняття конкурсу. Це здобрення активістів, а не вирішення проблеми. Можливо, саме такий «розподіл» призводить до того, що деякі ГО досі мають патерналістські очікування від влади? І навіть саме такі ГО – йдуть у громадські ради?

Однак, загалом, хочу підкреслити, що сам факт проведення конкурсу – явище позитивне. Воно також буде ефективними, якщо громадські організації дбатимуть про якість проектів, а влада – про належну комунікацію. На мою думку, саме у сфері соціальних послуг можемо навчитися будувати партнерство між владою та громадою в умовах децентралізації.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ