Як створюється львівське Суспільне мовлення?

214

У середу 31 січня відбувся публічний діалог представників громадськості та керівництва ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Основною темою розмови було реформування ТРК «Львів» та її перехід від державного до суспільного формату. Члени правління ПАТ «НСТУ» запропонували до обговорення питання фінансування Суспільного мовлення, скорочення штатних посад філії, наповнення ефіру та процес відбору програм. Публічна дискусія мала б розставити усі крапки над «і», чого на жаль так і не сталося. Київське керівництво спробувало пояснити як і чому мають відбуватись зміни у ТРК «Львів», а колектив у свою чергу спробував зрозуміти та висловити свою позицію. Здавалось, тоді у залі було все, окрім розуміння. Чому ж між ними так і не була знайдена спільна мова?

На початку дискусії можна було б подумати, що «стара гвардія» просто тримається за свої добре насиджені місця, не хоче втрачати роботу і ще більше не хоче змінюватись під нові умови. Але так здається лише на перший погляд. Було б помилково та упереджено зупинитись на цьому висновку, не розібравшись у всьому до кінця.

Суперечки виникали з приводу кожного наболілого питання. І в першу чергу це скорочення штатних посад. Як пояснювали члени правління, це має відбутись задля того, аби залишити лише найкращих на основі конкурсу і, відповідно, надати їм гідну ринкову платню. Так само зменшать кількість адміністративних посад, що раніше дублювали одна одну. Працівники львівської філії НСТУ виступили рішуче проти скорочень на будь-яких умовах. Неодноразово звучали меседжі, що тут в першу чергу працюють за ідею, заради людей, та заради створення унікального актуального в регіоні контенту. Наразі не стоїть питання зарплати, людям важливіше принаймні продовжувати виконувати свою роботу.

IMG_20180131_125034

Ще однією не менш важливою темою була проблема фінансування Суспільного мовлення. Керівництво НСТУ нарікало на обмеженість бюджету, що ледь покриває половину необхідних витрат на майбутній рік. Юрій Макаров, член правління НСТУ, влучно зазначив, що недофінансування спричинене тим, що незалежне Суспільне мовлення не вигідне нікому із політиків, оскільки позиціонує себе як найоб’єктивніше та не бажає підлаштовуватись під будь-чиї інтереси. Саме через це депутати не зацікавленні у належному фінансуванні непідконтрольного мовника. Нестачу коштів із держбюджету будуть покривати грантами та грошима із фондів. Також Суспільне відмовляється від політичної реклами, що могло б бути додатковим джерелом доходу. Працівники львівської філії НСТУ зачіпали тему фінансування досить опосередковано. І це висвітлювалось у першу чергу через незадоволення масовим скороченням штату та закриттям унікальних регіональних програм.

Найбільш гарячим було обговорення питання наповнення ефіру та процесу відбору програм. Пріоритетом для НСТУ у регіональних філіях є новини, але інший контент теж матиме місце. Попри це більшу частину ефіру будуть займати матеріали із Києва. З цього приводу вже більше говорили львів’яни. Це й справді виглядає як руйнування усього того, що створювалось не одне десятиліття. Закриваються авторські програми, або ж для них виділяється мінімальна кількість ефірного часу, зменшується кількість культурного контенту, відбувається надмірна централізація та уніфікація філій… Також львів’яни неодноразово наголошували та цензурі з Києва, що категорично заперечувало присутнє керівництво НСТУ. Відведення для культури окремого каналу теж не видається місцевим медійникам прогресивним кроком у реформуванні. Це ніби то вилучення її із загальнодоступного.

Після усього почутого та пережитого складається враження, що для львів’ян київське керівництво НСТУ є злочинним і таким, що хоче зруйнувати добре налагоджений та працюючий роками механізм, нав’язати своє бачення регіону, що є цілком самодостатнім. Проблема полягає у тому, що колись державна ТРК має реформуватись під нові стандарти Суспільного мовлення і цей стандарт є однаковим для усієї України і не враховує регіональних особливостей.

Але керівництво НСТУ не є ворогом для працівників львівської філії. Адже у них одна мета – створення якісного об’єктивного українського контенту. Опинившись по різні сторони барикад, вони інакше бачать вирішення спільних проблем. Кияни як функціонери в першу чергу виходять із обмеженості фінансування і навіть із цим мізером прагнуть досягнути оптимального результату. Але львів’ян теж можна зрозуміти. Бо кому яке діло, що десь у Києві не вистачає грошей, коли тут у Львові нас звільняють, закривають наші програми, нав’язують нам чуже?

Мимоволі напрошуються висновки: так, перехід від державного до суспільного це довгий, болючий, недофінансований та неймовірно складний період у розвитку якісного українського телерадіомовлення. Але його необхідно пройти із мінімальними втратами. Відштовхуватись в першу чергу не від матеріальних ресурсів та коштів, яких наразі бракує як ніколи, а від ідеї, яка має об’єднувати та уніфікувати. Треба із розумінням поставитись до проблем один одного, нарешті таки розставити крапки над «і», та продовжити працювати.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ